У 2030 люди не володітимуть ані авто, ані квартирами – зате впевнено кочуватимуть світом. Електроенергія стане надзвичайно доступною. Кредити – безкоштовними. А населення усієї планети поділиться на два класи – нетократів та консьюмтаріат.

Таким бачить майбутнє підприємець, викладач і футуролог Валерій Пекар, який нещодавно виступав у креативному просторі «Часопис». Він розповів про основні підходи до прогнозування майбутнього, поняття фазових переходів і концепцію «Ойкумени та Околиці». K750 записав найголовніше із виступу лектора.

Як визначають майбутнє?

Існує кілька основних підходів до вивчення майбутнього. Найпростіший з них отримав назву «пляшка віскі+стеля». Як працює цей метод? Дуже просто. Людина бере пляшку віскі, випиває її, дивиться на стелю – і бачить там майбутнє. Яке саме майбутнє вона побачить – залежить від низки факторів, зокрема від схильності цієї особистості до депресії, або просто від її настрою.

Валерій Пекар. Фото з Facebook-сторінки лектора. 

Користуючись цим методом, людина зазвичай бачить майбутнє, якого вона дуже прагне (утопія) або майбутнє, якого вона понад усе боїться (антиутопія). Можна з упевненістю стверджувати – такий метод не дає сталих результатів.

Другий метод називається «експертне опитування». Здавалося б, хто краще за експертів у тій чи іншій галузі може передбачити майбутнє цієї галузі? Однак річ у тому, що експерти мислять виключно в рамках Present Continuous (теперішній тривалий час в граматиці англійської мови, який вказує на процес, що відбувається безпосередньо зараз – ред.). Тобто для експертів майбутнє – це продовження теперішнього.

Третій метод має назву «наукове моделювання». Варто зазначити, що дані вчених часто включають багато некорисної інформації. З іншого боку мало користі буде і від категоричних точок зору «божевільних» професорів. Іншими словами, наукове моделювання вимагає багато зусиль та дає мало по-справжньому важливих даних.

Ще один варіант вивчення майбутнього – ігрове моделювання. Під час застосування цього методу збирають кілька людей, кожен з яких отримує свою роль. Уявімо, що хтось «гратиме» Трампа, хтось – Порошенка, хтось – Макрона, хтось – Путіна, а хтось – Меркель. Після кількох тижнів тренувань ці люди навчаться сприймати інформацію так, як сприймають її вищезгадані світові лідери. Ба більше – приймати відповідні рішення.

Так, посадивши цих людей за один стіл, можна змоделювати переговори глобальних лідерів і багато чого дізнатися про майбутнє.

І нарешті, сучасне – форсайтне моделювання, яке містити сукупність як раціональних, так і нераціональних методів вивчення майбутнього, таких як робота із вченими або співпраця з екстрасенсами тощо.

Фазові переходи

Для того, щоб побачити майбутнє, потрібно зазирнути в минуле і зрозуміти шлях, який привів у теперішнє. Йдеться про шлях фазових переходів.

«Фазовим переходом» у фізиці називають перехід речовини з одного стану в інший під час зміни зовнішніх умов. Соціологи запозичили цей термін у фізиків і запропонували використовувати це поняття в історії людського суспільства. Скільки фазових переходів відомо дослідникам?

Фото з Facebook-сторінки Валерія Пекаря

Нульовий фазовий перехідкогнітивна революція, поява сучасної людини. Нульовий фазовий перехід стався тоді, коли серед величезної кількості мавп виокремилася особлива група. Від інших груп цих осіб відрізняли наявність мови та соціальних навичок. Відповідно до наукового консенсусу, цей перехід відбувся 70 тисяч років тому.

Перший фазовий перехід науковці називають неолітичною революцією. Цей етап характеризується появою організації. Умовно вважається, що перший фазовий перехід стався 12 тисяч років тому. Тоді на деяких територіях Землі з’явилося сільське господарство. Почали виникати міста, держави релігії… Відбулося розшарування суспільства – на тих, хто долучився до першого фазового переходу (Китай, Індія Близький Схід), і тих, хто ні.

Приблизно 2600 років тому стався другий фазовий перехід, який отримав назву осьовий час (поява етики). У цей період протягом кількох сотень років виникли усі етичні релігії – християнство, конфуціанство, буддизм… Також виникає грецька філософія, римське право і так далі. Як наслідок, суспільство знову розшарувалося – на тих для кого перехід відбувся двічі, один раз, або жодного разу.

Близько 500 років тому стається третій фазовий перехід – модернізація. Науково-технічна революція, промислова революція, релігійні реформації, Відродження, капіталізм, поява національних держав – це все про третій фазовий перехід, який характеризується черговим розшаруванням суспільства.

Сьогодні людство, хоче воно того чи ні, живе у часи четвертого фазового переходу.

Ойкумена та Околиця

Розвинені країни світу поставили собі завдання: в 5-7 разів зменшити вартість електроенергії. У сучасному світі вже навіть існує країна, де вартість енергії протягом значної частини року дорівнює нулю. Мова про єдину латиноамериканську країну, яка пройшла модернізацію – Чилі. Чому там дешева електроенергія? Перша причина – відновлювані джерела, друга – збалансоване споживання, третя – розподілені енергогенерувальні мережі.

Завдяки технологічному ривку людство опиняється у світі з дешевою працею роботів та дешевою електроенергію. Так речі стають майже безкоштовними. Але їх отримають не всі. Відбувається чергове розшарування суспільства – на тих, хто здійснив черговий перехід, і тих, кому це не вдалося. Ці два «світи» можна назвати термінами, які часто використовували у своїх працях брати Стругацькі – Ойкумена та Околиця.

Ойкумена – це давньогрецьке слово, яке означає «центр світу». Ойкумена є місцем, де живуть цивілізовані люди. Околиця – територія, де, за уявленнями греків, мешкали варвари. Ойкумена – ті люди, для яких настало майбутнє, Околиця – навпаки…

Що ж таке Ойкумена 2030 року? Це світ з дешевими благами та штучним інтелектом, у якому людина може не нічого не робити. Виникає логічне питання: чи залишаться у цьому новому світі люди, які будуть працювати? Так, залишаться. За передбаченнями дослідників-оптимістів, до такого класу належатиме 20% населення, на думку дослідників-песимістів – усього 5-10%. Таких людей інколи називають
пасіонаріями (від англ. passion – пристрасть), або ж нетократами.

Фото з Facebook-сторінки Валерія Пекаря

Чому вони будуть працювати? Заради задоволення, досвіду, самореалізації та зрештою, заради кращого товариства. Найбільше нетократів у трьох наступних галузях – креатив (не лише митці, але і підприємці, винахідники та дослідники), охорона (військові, поліцейські, пожежники), турбота (лікарі, психологи тощо) і професія, яка поєднує у собі всі три попередні напрями – вчителі.

Пасивний клас, який називають консьюмтаріат або «споживтаріат» – це люди, які будуть отримувати мінімальний гарантований дохід. Грубо кажучи, ці люди матимуть вільний доступ до безкоштовної їжі, телебачення та пива. Вже зараз у багатьох країнах проводять експерименти із безумовним гарантованим доходом.

Постає цинічне запитання – для чого світові пасивний клас? Відповідь проста: ці люди потрібні в якості генофонду. В сім’ї нетократів не обов’язково виростає нетократ. Нетократ формується в результаті виховання та освіти. І нетократи робитимуть все можливе, аби знайти талановитих дітей і виростити з них нетократів.

Що ж таке Околиця 2030 року? «Околиця-2030» мало чим відрізняється від «Околиці -2018» – це все ще бідність, неграмотність та інституційна неспроможність. Часто вважають, що причина розриву між Ойкуменою та Околицею лише одна – освіта. Та насправді їх дві, і другою важливою ознакою Ойкумени є інституції.

Що означає інституційна неспроможність? У Південному Судані голодує мільйон людей. Багаті країни дають їжу, якою можна нагодувати цей мільйон. Після цього кількість тих, хто голодує, залишається незмінною. Чому? Немає інституцій, які б могли роздати продукти харчування населенню.

Інший приклад: 100 000 людей страждає від епідемій. Кожен з них може врятуватися застосуванням усього-на-всього однієї вакцини. Багаті країни дають 100 тисяч вакцин. Та 99 000 людей продовжують страждати. Чому? Лише тисячу людей змогли догнати та вакцинувати 50 канадських волонтерів. Так виглядає Околиця – світ, у якому немає інституцій.

Якою буде Ойкумена майбутнього?

СКЛАДНЕ РОЗСЕЛЕННЯ

Існуватимуть великі території Ойкумени, в яких подекуди зустрічатимуться анклави Околиці. Прикладом таких анклавів може бути передмістя Парижу. Аналогічно на території Околиці можна буде знайти анклави Ойкумени. Наприклад, Бангалорський технологічний центр або курорт Гоа в Індії.

Ойкумену та Околицю завжди розділятиме кордон, який легко подолати лише в одному напрямку. Будь-який мешканець Ойкумени може легко потрапити в Околицю – як турист, дипломат, журналіст, дослідник чи носій гуманітарної допомоги. Водночас існує ряд перешкод, які не дозволяють так само легко потрапити з Околиці в Ойкумену – наприклад, візовий режим.

Окрім Ойкумени та Околиці існує ще сіра зона, у якій квартали із багатими та освіченими мешканцями чергуються з кварталами, де живуть бідні та неосвідчені люди. Такі квартали вже сьогодні можна побачити в бразильскому Сан-Пауло чи південноафриканському Йоганнесбурзі.

ЕКОНОМІКА ТА МИСЛЕННЯ ОЙКУМЕНИ

Економіку майбутнього часто називають sharing economy. Та спільне користування є лише однією з рис нової економічної системи, яка поки що не має усталеної назви. Та уже зараз можна побачити, хто є суб’єктами такої економіки. Це, наприклад, Вікіпедія, яка є найбільшим постачальником знань, але не має жодного вченого.

Це WeWork, який є найбільшим постачальником офісних площ, але не володіє жодним квадратним метром офісних площ. Airbnb, який є чи не найбільшим постачальником житла, але не володіє жодною квартирою. Uber, який є найбільшим постачальником авто, але не має жодної автівки. Facebook, який є найбільшим постачальником контенту, але не має жодного журналіста. І так далі.

В основі мислення Ойкумени лежатиме «зелена парадигма». Основними цінностями для людей будуть гармонія, спільний розвиток, турбота, духовність та толерантність. Новому світові не загрожуватиме екологічна криза, адже тут пануватиме розумне і помірковане споживання.

Фото з Facebook-сторінки Валерія Пекаря

Закінчується епоха капіталізму. Люди вірять в те, що майбутнє буде кращим за теперішнє. Вже зараз у деяких країнах є від′ємні депозитні ставки, а, отже, не за горами і безкоштовні кредити. Зароджується нова економіка, за якої ви перестаєте думати про збільшення продажів, а все більше міркуєте про щастя ваших клієнтів.

ЛЮДИ ОЙКУМЕНИ

Жителі Ойкумени не здатні до агресії, а тому часто спрямовують її на самих себе. Ці люди не довіряють загальноприйнятим традиціям, вони – толерантофіли, космополіти та прихильники постійних змін. Єдина реальність для них – це те, що відбувається тут і зараз. Вони часто використовують віртуальне життя як терапію проти стресу. Часто граються: посортував сміття – отримав три «зірочки».

Значення грошей зменшується, натомість набувають вагу статус, репутація, насолода, досвід, спільноти. У цьому світі багато трендів, але мало друзів. Брехня неможлива, адже її легко викрити. Уже зараз існують стартапи, які працюють над виявленням брехні у режимі реального часу.

Ці люди нікуди не поспішають, вони ні з ким себе не порівнюють, натомість задають собі питання: «Чи я настільки щасливий, як мені хотілося б?»…

Та не треба думати, що люди майбутнього будуть янголами. Всі старі гріхи отримають нові форми – так стається під час кожного фазового переходу. Та водночас люди Ойкумени житимуть довго, активно, якісно та щасливо. Така реальність стане можливою завдяки трьом чинникам: здоровому способу життя, ранній діагностиці та індивідуалізованому неруйнівному втручанню (нанороботи, чіпи і т.д.).

ОСВІТА ОЙКУМЕНИ

Найбільша проблема кожного фазового переходу – це освіта наступного покоління. Сьогодні з упевненістю можна стверджувати лише одне – те, що зараз вивчають діти у школі, їм не знадобиться. Підтвердження цій тезі можна знайти на сайті Світового економічного форуму в Давосі, де провідні економісти опублікували таблицю із переліком ключових навичок спеціалістів майбутнього.

Серед них – проактивне пізнання, критичне мислення, креативність, прикладна уява, комунікація, емпатія, вміння міняти професію кожні 10 років… Чи цьому вчать у сучасних школах?

СІМ’Я ОЙКУМЕНИ

На кожному фазовому переході змінюється концепція сім’ї. До епохи модерну поняття сім’я включало в себе кілька поколінь, які жили під одним дахом. Сучасні сім’я, сім’я епохи модерну – це нуклеарна сім’я, що складається з батьків та їхніх дітей. У житті сім’ї поки що надзвичайно важливу роль відіграє спільне управління власністю. У майбутньому власність вже не матиме такого значення. Чому?

Люди Ойкумени – кочівники. При чому їхні діти теж освоюватимуть мистецтво кочівництва дуже рано. Такій сім’ї не потрібна квартира, адже півроку вони мешкають у Стокгольмі, півроку – у Чикаго, а далі – до Одеси. Володітимуть житлом у майбутньому світі лише ті, хто зароблятиме на його оренді. 

Не матиме сім’я Ойкумени і авто, адже без проблем може отримати доступ до безпілотного таксі чи орендованої машини. Усе найважливіше сім’я майбутнього возитиме із собою у невеликій коробочці. Коли власність вже не така важлива, у житті людини вивільняється додатковий простір. Для чого? Для турботи та любові.

ДЕРЖАВА ОЙКУМЕНИ

Сім’я є найменшою організацією всередині суспільства. На наступному рівні знаходиться громада. Громада є центром прийняття рішень, активності, громада опікується дітьми, людьми похилого віку та немічними.

Уряд не вирішуватиме чим займатимуться громади. Навпаки – громади займаються всім, що вважають за потрібне і делегуватимуть нагору завдання, які їм не під силу. Вище за громади знаходяться міста, за ними агломерації, далі кластери.

Сьогоднішня держава виконує безліч функцій. В майбутньому вплив держави буде менш помітним. Частину функцій заберуть громади, частину – міжнародні організації. Водночас держава відповідатиме за набір публічних послуг. Виникатимуть віртуальні держави. Вже сьогодні можна мати віртуальне громадянство Естонії, а завтра людина зможе мати кілька віртуальних громадянств, про які свідчитимуть дані з чипу у її руці.

Держави можуть обрати різний шлях, яким вони рухатимуться у майбутнє. Перша стратегія – бути першопрохідцем. Фінляндія нікого не запитувала, чи можна їй запровадити інноваційну модель середньої школи. Естонія не просила дозволу на введення податку на виведений капітал та запровадження віртуального громадянства.

Фото з Facebook-сторінки Валерія Пекаря

Інший варіант – розвиток навздогін. Потрібно пам’ятати: для того, аби Україна могла наздогнати, наприклад, Польщу, їй потрібно наздоганяти не сьогоднішню Польщу, а Польщу зразка 2030 року.

Третій підхід – розвивати лише одну сферу діяльності. Такий підхід використовує Китай, який робить ставку на економіку та абсолютно не дбає про розвиток політики та культури.

Ще одна стратегія для країн – це консервація, тобто повна відсутність руху, обумовлена страхом перед змінами. І нарешті останній шлях – шлях деградації, який можна побачити на прикладі північносхідного сусіда України.

Такі стратегії актуальні не лише для рівня держав, але і для сімей та окремих людей. Людина сама зможе вирішувати – чи бути їй освіченою, багатою, активною та підключеною. Чи натомість залишатися жити у XX столітті.