Цього року компанія з вивчення змін у поведінці людей Die Kulturträger провела дослідження «Вплив смартфонів на поведінку людей». На базі дослідження Тіна Полек підготувала статтю для K750. Тіна – перша бізнес-антропологиня в Україні, яка вивчає цільові групи та поведінкові інсайти в компанії Die Kulturträger. Якими ж надможливостями і слабкостями, на її думку, наділили сучасних людей смартфони?

Зараз 2018 рік. Протягом останніх кількох десятиліть світ змінився кардинально: тепер повсякдення українців важко уявити без комп’ютерів, смартфонів, інтернет-банкінгу, онлайн-шопінгу та купи інших технологічних упроваджень. Не беруся судити про те, чи станемо ми в майбутньому кіборгами, чи будемо купувати товари силою думки і чи захопить світ штучний інтелект – нехай цим займаються футурологи. Моя професія – культурний антрополог, а зона відповідальності стосується «тут і зараз», тобто України у 2018 році і тих технологічних можливостей, які вже сьогодні впливають на наше з вами життя.

Багато хто думає, що антрополог має розповідати щось про будову черепа або структуру кісток первісних людей. Дійсно, є науковці – фізичні антропологи, які вивчають людське тіло і радо поділилися б інформацією про унікальну верхню щелепу неандертальця, знайдену десь у Франції. Проте я займаюсь культурною антропологією, тобто (і хай простять мені таку поетичність колеги з академічної спільноти) вивчаю не тіло, а душу людини, а точніше те, як сучасні люди творять свою культуру й осмислюють її.

Тіна Полек

Проте культура відображається не лише в ідеях, а й в матеріальних об’єктах. У такий спосіб предмети, створені людьми, стають частиною суспільства та формують дивовижну мережу взаємозв’язків одне з одним і з нами. Цю химерну думку вперше висловив французький учений Бруно Латур і надовго став трендсеттером у соціальних науках, створивши те, що згодом назвали акторно-мережевою теорією. Ця теорія стверджує, що матеріальні речі, зокрема й техніка, є повноцінними учасниками сучасного суспільства, адже їхня присутність змінює правила гри, за якими живуть люди. Наприклад, поява парового двигуна і паровоза назавжди змінила людські уявлення про відстань, сприяла появі нових індустрій, освоєнню нових територій та зміні уявлень про час і простір. Так само сталось і зі смартфонами.

Як несправний смартфон впливає на нашу поведінку

Якщо матеріальні предмети і люди поєднані невидимими зв’язками, що творять сучасне суспільство, значить, щоб зрозуміти значення, скажімо, смартфону, варто поглянути, що стається з усією мережею, якщо він зламається, тобто припинить виконувати свої функції. Тож давайте поглянемо на різні несправності смартфону і спробуємо зрозуміти, як і чому ми реагуємо на них.

Кожен з нас хоч раз у житті стикався з повною розрядкою свого смартфону. У таких ситуаціях ми в паніці стежимо за зменшенням заряду батареї 20–10–5 %, перебираємо в голові варіанти з пошуку розетки, вигадуємо, у кого б це позичити павербанк хоча б на півгодики. А ще у кожного з нас є купа лайфхаків, покликаних не допустити такої ситуації. Хтось ставить телефон заряджатися протягом ночі, хтось навпаки заряджає його ввечері до 100%, а на ніч не лишає, хтось носить із собою зарядку, хтось має додаткову зарядку на роботі. Чому ми так боїмося розрядки акумулятора? Та тому що без зарядки це вже не смартфон, а просто шматок скла і металу, адже він не виконує своїх функцій, навіть попри те, що лишається справним і в робочому стані.

Ми ненавидимо некоректну роботу смартфону, ненавидимо, коли він працює не так, як ми очікуємо, і називаємо це спеціальними агресивними словами: «тупити», «глючити», «виснути», «тормозити» тощо. Такі ситуації нас невимовно дратують, ми гарячково натискаємо кнопки, перезавантажуємо пристрій, виймаємо SIM-картки, а коли роздратування ще більше зростає, дехто з нас може в стані афекту жбурнути свій смартфон об стіну або викинути з вікна. Така ненависть з’являється в момент, коли гаджет припиняє відповідати нашим очікуванням. Зазвичай ці ситуації виникають, коли ми чекаємо на важливий дзвінок чи повідомлення, або ж коли нам терміново треба переслати документ. Однак насправді нам завжди здається, що смартфон нам необхідний для термінової справи саме зараз просто через те, що він нам потрібен завжди і для всього. Інструментарій розумних телефонів настільки чітко вловлює наші потреби, що він увійшов у всі сфери нашого повсякденного життя. Без нього ми тепер не вміємо те, що вміли раніше і маємо те, чого ми не мали раніше. Без смартфону ми не можемо домовитися про зустріч, записатися до лікаря, викликати таксі, розрахуватися за комунальні послуги та отримати посилку на пошті. Не можемо, бо не хочемо, адже це надто зручно.

Проте іноді трапляється, що ми забуваємо свої смартфони: вдома, на роботі, у машині, у таксі, у кафе, у гостях. Щоправда зазвичай ми намагаємось якнайшвидше за ними повернутись. Водночас цікаво, як ми таку свою поведінку сприймаємо. Якщо спитати людину, чи може вона вийти з дому без смартфону, людина безперечно відповість ствердно. Проте якщо спитати, коли востаннє вона так робила, більшість не зможе згадати такого випадку, адже в реальності ми всі намагаємося такої ситуації не допустити.

А ще дуже часто ми ламаємо свої смартфони просто через необережність. Вони чомусь падають на тверду підлогу екраном донизу, тонуть в туалеті, ванні або басейні, перегріваються, переохолоджуються тощо. Коли люди переповідають такі історії, зазвичай вони здаються їм комічними. Проте насправді навіть тимчасова втрата смартфону є великим стресом, адже вимагає не лише коштів для заміни і відновлення інформації, а й ізолює нас від зв’язку з іншими людьми.

Також у ході дослідження з впливу смартфонів на поведінку людей, проведеного компанією Die Kulturtrager, з’ясувалося, що українці дуже часто зберігають вдома свої старі телефони, навіть неробочі, з розбитими екранами і зіпсованими батареями. Чому вони це роблять? Якщо старий телефон в робочому стані, його можуть знову використати в екстремальному випадку, коли зламається новий, або позичити комусь, кому потрібно. Проте старі телефони зберігають не лише з практичних міркувань. Чимало людей наголошують на тому, що з гаджетами у них пов’язані спогади про певні періоди і події життя, тому зберігання телефонів дозволяє насолоджуватись відчуттям ностальгії за минулим.

Надможливості людей-смартфонів

Ми не любимо несправність своїх смартфонів ще й з тієї причини, що це позбавляє нас не просто комфорту, а й тих надможливостей, що стали нормою в новій соціальній реальності. Згадайте той дивний час, коли люди без телефонів могли домовитись про зустріч. Ніхто нікому не передзвонював із сакраментальним «Ти де?», ніхто не уточнював «А з якого боку від магазину ти стоїш?», ніхто не писав «Я ще в метро, буду на 10 хвилин пізніше». У сучасних умовах це також можливо, просте ніхто так просто не захоче відмовитись від надможливостей, що їх нам дає смартфон, адже вони надто спокусливі, надто зручні.

Ми давно стали новим соціальним гібридом – людиною-смартфоном, тобто людиною, яка сприймає надможливості смартфону, як частину своїх власних вмінь. Відповідно, якщо смартфон буде несправним, ми втратимо «свої» суперсили, а цього ніхто з нас допускати не хоче. Саме тому ми так трясемося над рівнем заряду батареї, дратуємося, коли телефон працює повільно, вертаємось за смартфоном, коли десь його забуваємо і миттєво шукаємо заміну, якщо наш смартфон зламався безповоротно. Про які надможливості йдеться?

Передусім це долання відстаней. Ми можемо легко спілкуватися з партнерами чи клієнтами у будь-якій точці планети в будь-який час, ми щодня маємо доступ до тих, кого ми любимо – коханих, дітей, рідних і близьких. Нам може бути складно пересуватися фізично (наприклад, якщо ми зламали ногу), але смартфон дає нам простір для соціального руху – ми можемо бути присутніми в будь-якому спілкуванні віртуально.

Так людина-смартфон отримує унікальну можливість миттєвого доступу: до роботи, до близьких і до інформації. І ми обожнюємо це вміння смартфону, відображене в пошуковій системі, соцмережах, месенджерах і, звісно, дзвінках. Зрештою вміння смартфону стає одним зі способів вираження нашої любові до інших людей. Згадайте, як часто ви кажете «люблю» усно, і як часто надсилаєте з цією метою емоджі або сердечка в месенджерах. І не забувайте, що цей миттєвий доступ до любові можливий на будь-якій відстані.

Крім того, ми делегуємо смартфону свою пам’ять. Здатність гаджетів робити фото необхідна нам не лише для постів в Instagram. Це наш новий спосіб запам’ятовування. Відкрийте свою галерею в смартфоні і ви пересвідчитесь, що там буде строкатий набір усього, що ви хотіли не забути: від робочих документів чи показників лічильника до кумедної пози кота або гарного малюнка на чашці капучіно. Проте смартфон дозволяє нам не лише пам’ятати, але й забувати – наприклад, видаливши з телефону всі фотографії колишнього чи колишньої.

Більшість надможливостей смартфону містяться в його додатках. Саме вони стають джерелом суперсили, а отже, поява кожного з них змінює соціальну реальність. Наприклад, щоразу ми все рідше розпитуємо дорогу в незнайомців на вулиці – для цього в нас є додаток з мапою і навігатором, ми не стоїмо в касі за залізничними квитками і не спілкуємось із ввічливими працівниками Укрзалізниці – ми купуємо квитки онлайн і показуємо провіднику екран з QR кодом, зрештою ми можемо навіть не діставати в магазині свій гаманець, а розрахуватись за допомогою смартфону. Саме такою є нова соціальна реальність у світі, де живуть люди-смартфони.

Замість висновків

Люди влаштовані так, що вони починають розуміти значення когось або чогось в своєму житті тільки тоді, коли це втрачають. Якщо наш смартфон з якоїсь причини припиняє виконувати свої функції, ми починаємо розуміти, наскільки багато речей у нашому повсякденні безпосередньо залежать від його присутності у наших руках. І не важливо, наскільки нас це захоплює чи бентежить, важливо, що світ вже змінився, і ми разом зі смартфонами продовжуємо його змінювати. Яким він буде завтра? Не маю жодного уявлення. Але точно знаю, що сьогодні він населений людьми-смартфонами, які володіють унікальними надможливостями, і з цим слід рахуватися.