Людство знову «хворіє» космосом. Минулого року Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) отримало більше 18 000 заявок на 22-й набір у ряди астронавтів. Ця цифра більш ніж вдвічі перевищила попередній рекорд, встановлений ще в 1978 році. У серпні 2017 року NASA оголосило імена 12 щасливчиків, які, можливо, полетять не тільки на Міжнародну космічну станцію, але й на Місяць чи навіть Марс.

Як із тисяч професіоналів відібрати команду найкращих, здатних полетіти у складні космічні місії? Алгоритми відбору розкрив заступник директора Космічного центру імені Ліндона Джонсона (центр NASA для навчання астронавтів та підготовки космічних польотів, Х’юстон, штат Техас) Майкл Хесс на науково-популярній конференції INSCIENCE, яка нещодавно відбулася у Києві. Хесс працює в NASA вже майже 30 років. Він розповів, скільки астронавтів підготувало агентство, як оцінюються вміння кандидатів та яку підготовку проходять майбутні космічні мандрівники.

Розшукується астронавт

За всю свою історію агентство NASA відібрало 350 спеціалістів, які після проходження спеціальної підготовки стали астронавтами. 212 з них були військовими, а 138 – цивільними особами. Лідером із «постачання» астронавтів є Повітряні сили США (United States Air Force) – 85 осіб. Не надто далеко від них відстали і Військово-морські сили Сполучених Штатів (United States Navy) – 83 особи. Усього із 1978 року на програму з набору астронавтів було надіслано 65 000 заявок. Нескладно порахувати, що шанси потрапити в програму для кожного з кандидатів становлять усього 0,42%.

Фото: INSCIENCE

NASA організовує новий набір астронавтів кожні 3-5 років. Періодичність, з якою здійснюється набір, залежить від того, скільки астронавтів вийшло на пенсію та скільки людей наразі потрібно для тієї чи іншої місії.

Які ж базові кваліфікації повинні мати майбутні космонавти? По-перше, кожен із них повинен бути випускником акредитованого закладу за однією зі STEM-спеціальностей (Science, Technology, Engineering and Mathematics – наука, технології, інженерія, математика). По-друге, усі вони повинні мати три роки досвіду роботи у технічній сфері. По-третє, в команду астронавтів NASA зазвичай потрапляють громадяни США. Водночас в рамках програм співробітництва до місій NASA можуть долучитися і учасники європейських або інших локальних програм.

Вищезазначені пункти є лише мінімальними вимогами до кандидатів. NASA отримує заявки на програму від величезної кількості людей, і резюме більшості з них не просто відповідають базовим критеріям. Під час останнього відбору астронавтів у 2017 році NASA отримало більш ніж 18 000 анкет. З них перший етап відбору пройшли більше 11 000 кваліфікованих спеціалістів. На другому етапі з них відібрали 440 найбільш компетентних кандидатів. Нарешті, на завершальному етапі, після 11 тижнів співбесід, фахівці визначилися із 12 найкращими кандидатами.

Цікаво, що кожного разу, коли NASA оголошує відбір астронавтів, агентство отримує велику кількість заявок від абсолютно некваліфікованих кандидатів (під час останнього набору – від 6418 осіб). Річ у тім, що багато людей заповняють аплікаційну форму просто для того, аби отримати відмову та повісити це повідомлення від NASA собі на стіну. Мовляв, подивіться – я претендував на те, аби стати астронавтом.

Як проходить відбір

Десятки HR-спеціалістів із NASA вивчають заявку кожного з кандидатів, аби перевірити його відповідність базовим вимогам програми. Вони також відносять кандидатів до однієї з наступних груп – пілоти, інженери польотних випробувань, біологічні та медичні науки, фізичні науки та проектування та експлуатація (Engineering and Operations). Деякі з кандидатів можуть потрапити відразу до кількох груп.

Відбір висококваліфікованих кандидатів здійснюють члени групи під назвою Astronaut Rating Panel, до складу якої входять 49 астронавтів та представники менеджменту NASA. Коли список кандидатів звузився до 440 висококваліфікованих кандидатів, комісія провела понад 2000 контрольних перевірок, аби дізнатися, чи розповіли кандидати правду про свої досягнення. На наступному етапі всю інформацію про кандидатів у астронавти передали в Astronaut Selection Board, який у свою чергу відібрав 120 осіб для проведення інтерв’ю.

Перший раунд співбесід проводиться у Skype, тому ви можете поспілкуватися з представниками NASA з будь-якого куточка світу. Одного разу NASA проводило співбесіду із кандидатом, який «застряг» на Південному полюсі.

Другий раунд співбесід, до якого потрапляють лише 50 кандидатів, є значно цікавішим. На цьому етапі відбувається більшість психологічних, поведінкових та медичних тестів. Потрібно впевнитися, що потенційний астронавт має базову медичну підготовку, що в минулому в нього не було хірургічних втручань і так далі. Не менш важливими є поведінкові та психологічні тести. Потрібно переконатися, що астронавти не панікуватимуть, коли опиняться у високостресовому середовищі.

Усього на цьому етапі під час минулорічного відбору було проведено 616 різноманітних тестів із залученням спеціалістів із 23 інституцій. Ці тестування включали вправи на перевірку взаємодії в команді, індивідуальні тести, перевірку того, як кандидати можуть користуватися приладами, а також тест на спроможність проводити діяльність у відкритому космосі.

Для того, аби провести тести, що стосуються діяльності у відкритому космосі використовується симулятор під назвою POGO – система, що імітує знаходження в невагомості.

Американський астронавт Рейд Уайсмен проходить тренінг EVA на симуляторі POGO в Космічному центрі Ліндона Джонсона. Фот: NASA

Не менш важливою є перевірка вміння кандидатів працювати з обладнанням. Вам може зустрітися абсолютно геніальний фізик, але він не обов’язково вмітиме поводитися з інструментами. Водночас, астронавти повинні бути готовими не просто працювати з різним обладнанням, але й робити це в незвичайних умовах – вміти працювати з усім, що є всередині та зовні космічної станції.

12 «друзів» космосу

Коли здійснювався відбір професіоналів, які в майбутньому подорожуватимуть у космос, ніхто не встановлював жодних квот щодо того, які групи вони повинні представляти: чи повинні вони бути військовими чи цивільними, скільки серед них має бути чоловіків та скільки жінок. Та попри відсутність такого плану група кандидатів у астронавти виявилася дуже розмаїтою. До групи увійшло 6 військових та 6 цивільних, 7 чоловіків та 5 жінок. Троє із дванадцяти відібраних кандидатів є пілотами, один – працівником одного із центрів NASA, троє – біологами та медиками. Також до складу групи входить один фізик та чотири інженери.

Загальнокосмічна підготовка для кожного із 12 відібраних кандидатів у астронавти триватиме два роки. Ця програма складається із кількох напрямів. Перший – ISS Training, який передбачає навчання на системах Міжнародної космічної станції, зокрема набуття навичок роботи із системою життєзабезпечення у космосі (LSS). Окрім цього, майбутніх астронавтів навчають користуватися роботичними системами. В рамках тренінгу (EVA) астронавти вчаться робити «космічні прогулянки» та здійснювати інші процедури, пов’язані із виходом у відкритий космос.

Астронавти також мають пройти курс із вивчення російської мови, адже на космічній станції є в тому числі й російські модулі. Ще один елемент навчання астронавтів курс підготовки на літаках T-38. Закінчивши дворічне навчання, кандидати вважаються повноправними астронавтами та можуть відправлятися в космічні місії.