Засновники Greencubator Роман та Андрій Зінченки відомі як найбільш авторитетні та послідовні активісти в сфері альтернативної енергетики та зелених технологій в Україні. Вони допомогають профільним проектам знайти інвестиції, займаються просвітницькою діяльністю, працюють з держустановами та організовують щорічний TeslaCamp, що єднає експертів та учасників ринку альтернативної енергетики. В інтерв’ю K750 брати Зінченки розповіли про свою діяльність та найбільш актуальні світові тенденції в «зеленій» сфері.

Які проекти входять в Greencubator станом на сьогодні?

Роман: В Greencubator є чотири стратегічні пріоритети: підприємництво, освіта, спільноти/громади і policy. Ці чотири компоненти, з точки зору нашої стратегії розвитку, є основоположними для того, щоб зробити країну одним із центрів «зелених» інновацій в Центральній і Східній Європі.

На сьогодні ключовою програмою Greencubator є «Кліматичні інноваційні ваучери». Також ми ведемо Climatelaunchpad – найбільший в світі конкурс «зелених» бізнес-ідей, що є частиною міжнародної мережі Climate-KIC. Ми вже три роки представляємо цю програму в Україні. Минулого року українська команда Go To-U вперше втрапила в топ-10 проектів. І ми радіємо, що доклали до того зусиль.

Також ми представляємо в Україні програму, яка називається PowerUp. Вона створена для підтримки стартапів cleantech-напрямку, які лише починають працювати. Засновник програми – ще одна дуже крута мережа, яка називається InnoEnergy. Це серйозний європейський гравець на ринку «зелених» інновацій.

Що таке «Кліматичні інноваційні ваучери»?

Роман: Це проект ЄБРР, започаткований в рамках програми «Центр передачі технологій і фінансів у сфері зміни клімату» (FINTECC), який фінансує Євросоюз. Віін є найбільшим в Україні джерелом капіталу для «зелених» інновацій. Йдеться про фонд розміром 1 млн євро. Не дуже велика сума, але з точки зору розвитку нашого ринку вона  значима і дуже відчутна.

Тут і далі – фото з TeslaCamp-2018. Автор – Юлія Кочетова-Набожняк

Паралельно ми працюємо над тим, щоб в Україні з’явилися додаткові джерела фінансування. Для багатьох команд, з якими ми працюємо, 50 000 євро можуть стати гарним стартом. З іншого боку, для багатьох доволі зрілих компаній це не та сума грошей, яка дозволить їм створювати інновації.

Відповідно зараз одне з наших великих завдань, про яке, можливо, ми зможемо додатково оголосити ближче до кінця осені — привести в Україну додаткові джерела капіталу і зробити не тільки грантове, але й equity-фінансування.

Ви також називали освітні програми…

Роман: Так, наша друга стратегічна опора — це освіта, тому що є велика потреба трансформувати свідомість. Андрій робить відеокурси по енергокооперативах, я викладаю в Львівській бізнес-школі курс «Зелені бізнес-моделі». Можливо, зараз ми будемо додавати більше освітніх проектів. Тому що освіта для бізнес-лідерів — це дуже важлива річ для того, щоб люди переключилися на інший спосіб мислення та нові моделі поведінки.

Андрій: В багатьох випадках, коли ми розповсюджуємо освітні матеріали, часто бачимо реакцію на зразок: «А що, так можна було?». Наприклад, два роки тому ми видали книжку «Місто стартапів», яка дуже швидко розійшлася і сильно вразила багатьох чиновників і бізнесменів в Україні.

Роман: У нас вже закінчився наклад, і зараз ми намагаємося зробити наступний. Хочемо встигнути до нового року. Є дуже великий попит серед мерів та інших чиновників, всі вони захопилися муніципальними інноваціями, акселераторами, програмами і так далі.

Тобто ці формотворчі знання не обов’язково повинні мати вигляд диплому з Академії державного управління при Президентові України. Вони можуть проникати в уми наших керівників іншими методами. Але важливо створювати такі речі, які можуть до них достукатися. Проведення  TeslaCamp — це, зокрема, було й ідеєю проникнення знань і переходу їх на якийсь наступний рівень, перетворення навчання на привабливий, приємний, магнетичний процес.

Давайте тоді більш докладно про TeslaCamp. Як він еволюціонував?

Андрій: Спершу ця подія називалася EnergyCamp, але згодом Роман запропонував провести ребрендинг. Я тоді був проти, але згодом зрозумів, наскільки це була класна ідея. А взагалі задум EnergyCamp з’явився дуже просто. Ще в 2009 році ми ходили по конференціях, і вони навіювали на нас страшенну нудьгу. Це зараз є купа добре організованих галузевих івентів. Але тоді це було дуже нудно: або «по-богатому» і «понтово», при цьому без хорошої якості, або дуже по-радянськи, зі слайд-документами і дідами, які з академічних позицій розказували про використання відновлюваних джерел енергії і те, як добре було в Союзі. А про бізнес там було зовсім мало.

Після кількох походів на такі нудні події ми задумались. Ми бачили, що журналісти взагалі нічого не розуміють в темі, і для нас це була велика проблема. Ми вирішили з цим працювати, доносити до журналістів і блогерів справжній стан ринку, реальний стан технологій,  притомну оцінку можливостей. І зробити це в «неунилий» спосіб. В нас народилася ідея зробити це за містом, розгорнути там цілковито діючу робочу систему, яка би забезпечила роботу кемпу з відновлювальних джерел енергії. На цій основі ми почали збирати друзів і партнерів.

Кемп зайшов. Всім дуже сподобалося. Ми почали проводити EnergyCamp з року в рік. Якось ми провели їх навіть декілька за один рік в різних регіонах – Крим, Одеса, Карпати. А в 2013 році зрозуміли, що треба змінювати формат.

Роман: Фактично ми починали TeslaCamp, коли взагалі ніхто не розумів, що таке ця відновлювальна енергетика, це була якась дуже теоретична розмова. Ми вирішили показати її вживу. Тому що можна скільки завгодно триндіти про самокеровані автомобілі, але коли ти вперше в ньому проїхав і в тебе щелепа впала на підлогу – це зовсім інша історія. До речі, на TeslaCamp 2018 ми підвозили спікерів до місця проведення на електромобілі Tesla.

І насправді, наш перший задум провалився. Кемп не привернув уваги великої кількості журналістів та блогерів. Зате всі, хто працюють в цій індустрії, закохалися у формат: представники енергетичної галузі, ентузіасти, екологи і  навіть деякі чиновники, що розуміли необхідність змін в енергетичній політиці.

TeslaCamp став доволі популярним  місцем зустрічі. Але на якийсь момент просто місце зустрічі, щоб зібратися, поспілкуватися, послухати цікавих людей і посидіти під гітару біля вогнища вичерпало себе. Ми взагалі ледь не закрилися в 2011-2012 роках, але в 2012 році ми вивезли декілька перших українських стартапів на виставку CeBIT. Там ми познайомились з хакатонами, зацікавились технотворчістю і вирішили проводити TeslaCamp саме у такому форматі.

На нашому першому хакатоні була купа факапів, але саме там розпочали свою діяльність кілька команд, причому деякі успішно існують і досі. Наприклад, Ecois.me Вані Пасічника. Ми зрозуміли одну штуку — ця гонка за кількістю, яка у нас була, скажімо, в 2010 році… Не треба робити табуни івентів, покривати всю Україну. Треба робити в концентрованій якості. Відповідно, ми зробили вибір: TeslaCamp буде один і він буде раз на рік. Він буде не тільки місцем спілкування, але і місцем творення нових проектів та нових продуктів.

У чому особливість TeslaCamp 2018?

Андрій: Багато в чому. Наприклад, дитяча програма. Ідея полягає в тому, що тепер батьки можуть прийти з дітьми до 12 років — для них там діє дитяча програма (цього року її організовувала школа сучасних технологій LIKS). Батьки можуть слухати цікаві речі про енергетику, поки їхні діти зайняті віртуальною реальністю, дронами та іграми.

Друге: цього року ми приділили дуже велику увагу демонстрації проектів. Свої розробки представили хлопці з проекту Meredot, які роблять бездротові розетки, а також компанія «Ротор-Суми». Це український бізнес, який розробив свою генераційну біомасову установку. Вона працює на основі мотора Стірлінга та виробляє електроенергію і тепло з деревних пелет. Зараз вони займаються автоматизацією процесу спалювання пелет. Це складне завдання з точки зору фізики, але, в той же час, їх продукт – дуже крута річ. Він дозволяє отримувати електроенергію. Саме тоді коли потрібно, а не тоді, коли дме вітер або є сонце.

Також цього року ми зробили майстер-клас по розгортанню мікромережі. Можна було побачити статистику, як працює енергосистема, яка забезпечувала увесь табір електроенергією. Наприклад, наші лічильники показали, що енергосистема табору згенерувала 32,3 кВт*г електроенергії. Також була купа інших прикладних речей. Той же самий «Ротор-Суми» зробив для учасників душ з теплою водою, який став у великій нагоді нашим волонтерам. Ще одні наші технічні партнери – UTEM Solar привезли установку, що варила пиво із використанням сонячної енергії. Завдання, щоб люди змогли подивитися і доторкнутися. Побачити, що ці інновації, про які ми говоримо, це справжні інновації, а не bullshit. Вони творяться тут, поряд із нами.

В минулі роки ми мало говорили про важливі регуляторні теми, але цього року почали. Тому що енергетика — така галузь, де було б класно, якби в ній все залежало від інженерів, але поки що вкрай багато залежить від державного регулювання.

Серед доповідачів були мер Славутича та представник Житомирської ОДА. Про що вони розповідали?

Андрій: Мер Славутича Юрій Фомічев розказав, як вони вирішили зробити (не без нашого впливу) свій перший муніципальний сонячний енергокооператив, який творить можливість для своїх містян і не тільки заробляти гроші на сонячній енергетиці, тобто стати «зеленим» інвестором.

Кооператив за принципом краудфандингу? Жителі міста фінансують встановлення сонячних батарей?

Андрій: Так, це буде краудфандинг, причому спочатку буде ексклюзивний період, коли інвестувати зможуть лише мешканці Славутича. Ми хочемо, щоб вони отримали максимальну вигоду, але потім дати можливість інвесторам з усієї України, а можливо і всього світу, вкласти кошти в цей проект.

А що в Житомирі?

Андрій: Житомирська область зробила 15-відсоткову програму стимулювання домашніх сонячних електростанцій – і кількість їх встановлень різко зросла. Якщо в минулому році їх було близько десяти, то зараз вже 75. Умовно кажучи, вони дуже круто поліпшили ситуацію з кредитуванням цієї сфери в одній конкретній області. Ми вважаємо, що громади щодалі більше будуть вкладатися в енергетику. Зараз в енергетиці  в основному є великі компанії, але інтерес громади – ми бачимо це по США, Австралії і ЄС – буде грати все більшу роль, тому ми вирішили представити ці громади на TeslaCamp. Зараз за прикладом Житомира починають йти також інші регіони.

Повернімося до ваучерів. Як ЄБРР і Greencubator співпрацюють у цьому проекті?

Роман: В ЄБРР є великий напрямок роботи, який називається кліматичне фінансування. Це програма поширення кліматичних технологій FINTECC. Як правило, основоположні проекти ЄБРР орієнтовані на великих гравців. Але так само важливо, щоб існувало фінансування, яке рухає розробки і створення нових технологій. Взагалі, Україна є першою в зоні їхньої діяльності, де вдалося запустити таку програму стимулювання технологічних розробок для тих, хто створює і впроваджує кліматичні технології. Вони можуть бути в будь-якому секторі — металургія, сонячна енергетика, електротранспорт, агросектор. Основне, щоб технологія, яка розробляється, показувала скорочення тиску на довкілля, скорочення викидів і парникових газів.

Оскільки у нас є значний певний досвід у секторі «зелених» кліматичних технологій, то ми змогли кілька років тому перемогти у тендері ЄБРР і підписати контракт на управління цим фондом в 1 млн євро. Ми виступаємо адміністраторами, робимо маркетинг, адміністрування процесу подачі заявок, відбору заявників і самого виконання цих ваучерів.

За нашою заявкою ЄБРР здійснює платіж на користь тієї компанії, яка здійснює той чи інший проект. Важливість цього полягає в тому, що цей проект допомагає компаніям подолати так звану долину смерті (valley of death). Дуже часто у молодих або навіть зрілиз компаній виникає або брак якоїсь компетенції, або просто брак коштів, і це заважає довести їхнє рішення до ринку. Власне, для цього і функціонує програма, щоб якомога більше компаній змогли довести свою технологію до максимально ринкового застосування і щоб вона себе максимально розкрила.

У нас є чотири критерії для оцінки проектів. Перше – скорочення парникових газів у результаті застосування технології. Другий критерій — це інноваційність. Третій критерій — це масштабованість. Четвертий критерій — це ринковий потенціал. Звичайно, нам цікаво, щоб ці гранти йшли не на одноразові проекти якогось теплового насосу для заводу, а щоб вони давали рішення, які масштабуються в сотні чи тисячі разів.

Участь в програмі беруть дуже різні компанії. Одні займаються металургією, другі – електротранспортом, треті – будівництвом енергоефективних будинків. Це великий масив різних гравців, компаній різного рівня дорослості, різних оборотів, але всі вони продукують «зелені» рішення. Від стартапів до гірничо-збагачувальних комбінатів. Так, не дивуйтесь, до нас на першу хвилю подався один такий комбінат.

Я, наприклад, для себе не так давно відкрив, що виявляється, в пулі з 20 компаній, які зараз отримують фінансування, чотири компанії — переселенці з окупованих територій. 20 компаній — це ті, які вже зараз отримали кліматичні ваучери на грантове фінансування своїх ідей. Зараз відбувається четверта хвиля (раз на чотири місяці) – подивимося, скільки переможців вона ще дасть.

Об’єм цього фонду до якоїсь міри вибрано?

Роман: Він близький до вичерпання і ми зараз працюємо над розширенням і продовженням. Я поки що не можу озвучити деталей, але ця робота триває, і ми будемо раді розказати вже про нові можливості.

Від наших місцевих реалій до глобальних. Які найперспективніші напрямки в «зеленій» економіці світу?

Роман: Якщо говорити про те, що я бачу за останні два роки, то є декілька великих трендів. Великий тренд номер раз — це енергетична децентралізація, це енергетичний трейдинг і це інтеграція, тобто балансування, диспетчеризація, блокчейн для енергетики, взаєморозрахунки між операторами.

Словом, нова мережа, internet of energy, blockchain of energy і купа всього іншого.

Андрій: Ринок накопичення енергії в світі росте на десятки відсотків. Це величезний ринок, і поки ми говоримо про Маска і його австралійську батарейку, насправді вже промислового рівня батарейки встановлюються і в Бельгії, і Англії. Тобто це процес, який уже пішов. Мало того, наприклад, у Швеції на рівні регулювання є фінансова підтримка для встановлення акумуляторів. На сьогодні зробити акумулятори легшими, дешевшими, з більшим циклом заряду й розряду — це є основне завдання тих, хто працює в цій галузі.

Ще цікаво, тут є ще одне завдання, яке споріднене з цим. Ним займаються хлопці із української компанії Yunasko — компанія, яка робить суперконденсатори. Не зовсім акумулятор, це його родич, який дозволяє протягом певного часу видавати енергію великої потужності. Чому я кажу, що це святий грааль саме відновлювальних джерел енергії? Та дуже просто. Найбільш дешеві, найбільш популярні відновлювальні джерела енергії — сонце, вітер — непередбачувані. Звісно, є хороші алгоритми для того, щоб передбачати погоду, прогнозувати, але все одно ці прогнози ненадійні. Умовно кажучи, для стабільності мережі треба чимось балансувати. І накопичення, напевно, це найкращий варіант.

Роман: Отже, перший тренд — розумні мережі (smart grids), а другий – storage.

Третій тренд — це стала мобільність. Це електрифікація транспорту, зміна формату транспорту. Величезний вплив тут матиме так само безпілотний транспорт. Він дуже сильно змінить взагалі моделі власності на транспорт. Швидше за все більшість людей будуть відмовлятися від власності і обиратимуть передплату. Mercedes і Volvo вже експериментують з таким форматом, у них є така тема. Це непогана модель. Тому що фактично автомобіль 90-95% часу свого існування, якщо він не працює в таксі або іншій професійній сфері, просто займає паркомісце. Це одна складова.

Друга складова — з того часу, коли він їде, десь 35% свого існування він проводить в корках. Відповідно, електрифікація модельного ряду, плюс гібридизація — це величезний тренд для всіх автоконцернів.

Андрій: І це ще не все. Завтра той самий електричний Volkswagen буде вже конкурувати не тільки з електронною Audi або китайською машиною. Багато мешканців міст бачать, що їм не потрібна машина через те, що є інші компактні девайси – електровелосипеди, електросамокати, моноколеса… Найцікавіше те, що я думаю, що більшість людей відмовляться не тільки від власності, вони відмовляться від ідеї автомобіля як такого. Але в них буде щось суттєво менше, чим вони будуть послуговуватися щодня і тоді автоіндустрія скаже собі — упс, виявляється, не всім потрібен автомобіль.

Ще рік чи півтора тому Audi зробили концепт автомобіля, який ти лишаєш на краю міста, а далі їдеш фірмовим електробайком, який дістаєш із багажника і який конектиться з тим електромобілем. І це взагалі крута ідея. Я б сказав, це багатомодельність транспорту.

Андрій: Ще один тренд – гаджетизація енергетики. Якось побачив в Instagram рекламу сонячних панелей з мікроінвектором. Красива дівчина біля басейну, на природі, біля неї стоїть така панелька, але з загладженими краями, які створював ніби відділ промислового дизайну Apple, там зразу є розетки. Це я називаю гаджетизацією енергетики. І цього буде дуже багато, тому що ми все більше бачимо того, що дозволяє, умовно кажучи, окремому будинку забезпечувати себе енергією. Я говорю про приватні будинки. Таких рішень буде все більше. По суті ці гаджети сьогодні конкурують з більш традиційною енергетикою.

Роман: П’ятий тренд — це однозначно їжа. Населення зростає. Харчова індустрія є одним з найбільших забруднювачів довкілля, відповідно є декілька напрямків вирішення проблеми. З одного боку, це напрямок ефективності класичного сільського господарства. Крапельні технології поливу, precision farming, дрони, комбіновані системи (типу сонячні батареї вгорі, а огірки внизу), електротрактори. Насправді, агросектор — це одна з тих ніш, куди електротранспорт поки що не добрався. Коли в стійлі стоять корівки і корм їм розкидає дизельний трактор, а вони дихають цим вихлопом, то це не зовсім добре. Отже, харчова індустрія буде сильно трансформуватися.

Наступний тренд, на який треба звернути увагу – це поведінкові аспекти. Це моделі більш дружньої стосовно довкілля, ефективнішої поведінки. Для мене таким референс-поінтом є компанія, якої вже немає — Opower (Oracle Utilities після придбання її компанією Oracle). Це компанія, яка має третій за розміром розробницький офіс в Україні — в Одесі. Це поведінковий аспект «зеленого» розвитку. Це багато речей — від економіки спільного використання до якихось паттернів — коли ми включаємо пральну машинку чи кавоварку. Звичайно, є величезна кількість інших штук, які стосуються урбаністичних інновацій, транспортних систем, мереж теплових, каналізаційних, водних, архітектурних рішень, будівельних рішень. На тих конкурсах, де я буваю, я бачу просто величезну кількість аспектів. Узагальнюючи, я можу об’єднати ці п’ять напрямків. Але одразу скажу, що це – невичерпний список, який передбачає ще багато можливостей. 

Чи всі ці тренди актуальні для України? Можете виокремити найголовніші саме для нас?

Роман: Fintech. Саме фінансові інновації стали драйвером величезного ривка сонячної енергії на американському ринку. Я переконаний, що тут є потреба поєднувати фінансові технології з енергетичними й «зеленими» технологіями – і рухатися вперед. Це одна з таких великих тем, яка дуже актуальна.

Але ще одне з ключових завдань для України — це технології сталих змін в поведінці. Одні з найкрутіших інновацій — вони не технологічні, а соціальні. Нам дуже сильно потрібна collaborative economy, бо без неї ми не вирулимо. У нас є звичка до енергетичного сепаратизму. Якщо ми хочемо максимального застосування «зелених» технологій в Україні, то нам потрібні нові моделі соціальної взаємодії, нові фінансові інструменти і радикальне запровадження здорового глузду в повсякденне життя.

Базова річ — ми маємо мільярди квадратних метрів нерухомості, яка переважно знаходиться в жахливому стані. Більшість власників цієї нерухомості не зорієнтовані на взаємодію один з одним і до сих пір чекають якихось радянських благ від держави, яка все зробить за них. Утеплювати їм будинок має Кличко, встановлювати індивідуальний лічильник – син Порошенка і так далі.

При чому це люди, які мають капітал. В їх будинках сучасні унітази, сучасні вікна, сучасні пральні машини і сучасна кухня. Навіть машина – не на «євробляхах». Але проблема в тому, що деградація їхньої нерухомості базується на їхній неспроможності взаємодіяти одне з одним. Це критична проблема, яку нам треба вирішити для поступу.

Андрій: Заради справедливості, щоб не розганяти зради, треба сказати — я знаю купу блискучих людей, які створюють місцеві програми підтримки енергоефективних рішень. Я знаю десятки прикладів, коли мешканці таки домовились і почали застосовувати кліматичні рішення. Вони перші у виграші. Коли їх буде певне число, всі інші будуть на них дивитися і їм слідувати. Ми радіємо, що коли ми починали Greencubator в 2009 році, таких прикладів практично не було. А зараз таких прикладів – сотні по всій країні. І в Києві є багато таких прикладів, коли люди реально роблять дуже круті речі. Навіть не тільки про енергоефективність йдеться. Йдеться про waste management. Я би назвав це однією з основних тенденцій,  а для України це загострена річ, яка після енергоефективності друга чи третя йде, бо у нас сміттєзвалища займають величезну територію.

Як вирішувати цю проблему?

Тут багато на що впливає політика. Наприклад, міста бояться реальних тарифів на вивіз сміття громадян. Бо якщо ти подасиш цей реальний тариф, то за такого мера не проголосують на наступних виборах. Це дуже велика проблема, що багато хто не розуміє, що ця послуга – цінна і складна. Зараз от полетів космічний апарат до Сонця – можливо, з часом ми зможемо відправляти туди сміття, щоб воно згорало в космосі. Може, Ілон Маск і тут нас порятує.

Але я боюся, що вартість цієї гіпотетичної послуги дуже не сподобається українцям. Вони скажуть, що це зрада, що Ілон Маск «поламався, несіть нам іншого». І в цьому ланцюжку від будинку до переробного заводу – в ньому мають бути талановиті інженери, а їм треба платити. Інженерам, економістам, вантажникам. А у нас зараз люди не хочуть платити за це. І паралельно обурюються, чому в місті стільки сміття.

Як щодо електромобілів? Щодо них з’явилися певні законодавчі стимули.

Роман: Можу сказати, що концентрація електромобілів в Україні візуально дуже сильно зросла за останні два роки.

Андрій: Особливо Київ, Харків, Одеса. По-моєму, найбільше в Одесі.

Роман: А на мій погляд, найбільше – в Харкові. Це взагалі столиця українського електричного таксі.

Андрій: Це законодавство точно позитивне – сподіваюсь, його продовжили не тільки на цей рік. Таке свого часу зробили норвежці. Вони, звісно, багатша країна, тому у них там в 2014 році кожний четвертий куплений автомобіль — Tesla. Бо там це реально вигідно. Наприклад, вони дозволили електромобілям безкоштовно паркуватися в центрі міст. А парковка там ох яка дорога. Тому у них так склалося. Це дуже хороший економічний спосіб стимулювання.