Михайло Відякін – головний стратег Національного банку України. Промінявши роботу у приватному секторі на держслужбу, він став одним з очільників масштабної реформи фінансового сектору країни та трансформаційних процесів усередині регулятора. Одним із ключових напрямів, за які відповідає чиновник, є підтримка Національним банком розвитку фінтех-ринку. Саме про це Відякін детально розповість на UNIT Fintech Forum, який відбудеться 19 квітня в інноваційному парку UNIT.City.

А в інтерв’ю для K750 Михайло розповів про зміни у Національному банку, підтримку регулятором інновацій у фінансовій системі та про те, чому ж біткоїн та інші криптовалюти не вважаються платіжним засобом. Також директор департаменту стратегії та реформування НБУ дав відповідь на «вічне» питання – чому в Україні досі не працює Paypal.

Чому ви вирішили приєднатися до команди Національного банку? Чим було обумовлене ваше бажання працювати саме в державному регуляторі і які головні завдання для себе бачите на нинішній позиції?

Я прийшов працювати у Національний банк у жовтні 2014 року, після Революції Гідності – на хвилі, коли багато небайдужих людей з приватного сектору почали йти до державних структур, аби забезпечити вектор на зміни. Такий крок відображав моє бажання взяти особисту участь у трансформації країни. Крім цього, мене зацікавили амбітні внутрішні проекти Національного банку, такі як реформа територіальних управлінь, централізація функцій всередині НБУ, зміна внутрішніх процесів та перехід до функціональної організаційної структури.

Безумовно, мені була цікава пропозиція від головного реформатора Центробанку Владислава Рашкована, який на той час обіймав посаду заступника голови НБУ і проводив зі мною співбесіду. Раніше я також був причетний до проектів із трансформації, зокрема в «ОТП Банку» працював над підвищенням ефективності фінустанови, що було дуже важливим завданням після кризи 2008 року. Пізніше я обіймав посаду директора з розвитку бізнесу в факторинговій компанії «ОТП Факторинг Україна», яка входить у фінансову групу «ОТП Банку».

Нещодавно Нацбанк представив стратегію на найближчі роки. Одне з важливих завдань – валютна лібералізація. Що зміниться у разі прийняття законопроекту «Про валюту»?

Закон «Про валюту» замінить Декрет Кабінету міністрів України 1993 року – обмеження, які були створені на початку шляху незалежної України. Цей декрет був прийнятий з метою збереження фінансової стабільності в країні, стримавши тогочасний відтік капіталу. Та відтоді ситуація змінилася, і зараз українська економіка готова до запровадження режиму вільного руху капіталу, який відповідає європейській практиці валютного регулювання.

Після запровадження закону «Про валюту» будуть поступово скасовані обмеження на операції з іноземною валютою та валютний контроль, які обов’язкові сьогодні відповідно до декрету. Частина обмежень втратить чинність одразу з прийняттям нового закону, частина – поступово. Але головне – Національний банк не буде більше запроваджувати нові обмеження, якщо в економіці пануватиме стабільність і не буде кризових явищ, і Україна поступово перейде до повної свободи валютних операцій. Водночас новий закон дасть змогу регулятору бути більш гнучким у запровадженні тих чи інших обмежень у разі потреби. Наприклад, у випадку різких кризових явищ в економіці, НБУ зможе встановити нові правила валютного регулювання, які легко можна буде прибрати без необхідних законодавчих змін, коли ситуація в економіці стабілізується.

У разі прийняття закону «Про валюту» чи вноситимуться зміни у вимоги для українців щодо інвестицій у цінні папери за кордоном? Як сьогодні населення може інвестувати у ЦП за кордоном?

Зараз українці уже можуть інвестувати за кордон, зокрема і у цінні папери. Сьогодні існує ліміт у $50 000 на рік на одну людину та необхідність отримувати електронну ліцензію від НБУ. Електронні ліцензії – це простий та зручний спосіб здійснити усі відповідні умовам декрету вимоги валютного контролю, адже згідно з декретом, без ліцензії така операція не може проводитися. Для того, щоб інвестувати у цінні папери за кордоном громадяни повинні мати суму для інвестицій на своєму банківському рахунку, підтвердні документи для отримання електронної ліцензії (наприклад, оформлений брокерський договір, довідку про майновий стан і доходи) та звернутися до свого банку для оформлення електронної ліцензії. Якщо все коректно, прозоро та в межах ліміту, то електронна ліцензія буде видана автоматично при перерахуванні коштів за кордон.

У разі прийняття закону «Про валюту» чинні обов’язкові вимоги щодо отримання індивідуальних ліцензій будуть скасовані. Ймовірно на певний перехідний період будуть встановлені ліміти на такі операції, які потім також будуть остаточно скасовані за наявності сприятливих макроекономічних умов та наявності відповідного податкового регулювання, щоб уникнути дестабілізаційного відтоку капіталу. 

У 2016 році НБУ презентував концепцію проекту Cashless economy. Чи вдалося досягти прогресу у напрямі просування концепції безготівкової економіки? Чи покращилася з того часу інфраструктура платежів у країні?

В останні роки спостерігаємо однозначно позитивні тенденції. Наприклад, частка безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток збільшилася більш ніж утричі за останні п’ять років – з 12,4% до 39,3%. У 2017 році українці за допомогою платіжних карт здійснили понад 3 млрд операцій на загальну суму 2,1 трлн грн, що, відповідно, на 23% і 32% більше, ніж у 2016 році. Такі темпи зростання є одними з найвищих у Європі. Значно покращився стан платіжної інфраструктури. Тільки за 2017 рік мережа платіжних терміналів по країні зросла на 15% і налічує 251,7 тисячі одиниць.

Яка роль НБУ у вирішенні цього питання?

Національний банк сприяє розвитку безготівкової економіки, вживаючи заходів за чотирма напрямами – зниження попиту на готівку, підвищення рівня безготівкових платежів, розвиток платіжної інфраструктури та зміни звичок людей як шляху до зростання рівня фінансової грамотності. Останній пункт є дуже важливим, адже попри наявність інфраструктури, за відсутності змін у поведінці, населення продовжуватиме розраховуватися готівкою.

Наприклад, НБУ наразі одночасно з імплементацією делегованої моделі грошового обігу, за якої також заплановано перегляд тарифної політики щодо обігу готівки, проводить вдосконалення чинного регулювання ринку платіжних систем. Заплановані зміни мають в тому числі сприяти розвитку технологій віддаленого користування фінансовими послугами. Окрім того, ми регулярно проводимо заходи щодо популяризації безготівкових розрахунків – наприклад, беремо участь у Global Money Week або регулярно виїжджаємо у регіони з лекціями фахівців НБУ та виставками Музею грошей.

Просуваючи концепцію Cashless economy НБУ співпрацює з іншими державними органами, наприклад, із Міністерством економічного розвитку. Наприклад, сьогодні існує постанова КМУ №878, відповідно до якої кожен торговець повинен забезпечити можливість безготівкового розрахунку для своїх клієнтів. Зараз НБУ спільно з МЕРТ активно працюють над вдосконаленням цієї постанови, яка вже незабаром буде виставлена на повторне публічне обговорення. Передбачається, що у торгових точках здійснювати оплату можна буде не лише за допомогою платіжних карток, а і за допомогою інших технологічних рішень, наприклад, за допомогою безконтактних NFC-пристроїв, або ж скануванням QR-кодів мобільними додатками, і так далі.

Відповідно до концепції Cashless economy, Нацбанк також планував випуск електронних грошей. На якому етапі зараз знаходиться цей проект?

Мова йде про один із внутрішніх проектів Національного банку – випуск електронної гривні з використанням блокчейн-технології. В рамках проекту Cashless economy ми аналізуємо, наскільки НБУ, банки та інші учасники платіжної інфраструктури країни готові до появи такого інноваційного продукту, які можливі моделі впровадження та використання електронної гривні, а також як її поява може вплинути на економічні процеси в Україні.

Як виникла ідея створення електронної грошової національної одиниці?

Однією з причин стали глобальні тенденції. Центробанки різних країн світу зараз працюють над створенням власної електронної валюти. Наприклад, Шведський центробанк працює над випуском електронної крони. З чим пов’язаний такий інтерес? Як відомо, шведська економіка є на більш ніж 90% безготівковою. І уявіть, що було б, якби щось трапилося з банківською системою, і населення Швеції не змогло проводити безготівкову операцію? Тому думаючи про електронну валюту, Шведський центробанк тим самим дбає про збереження фінансової стабільності в країні. Канадський та Сінгапурський центробанки теж давно досліджують питання цифрових та віртуальних валют, випуск яких може бути прямою функцією центрального банку.

Національний банк України розглядає випуск електронної гривні як можливість вирішення кількох питань: по-перше, як поширення використання безготівкових розрахунків в країні навіть тими громадянами, які не мають рахунків у банках, а, по-друге, створення зручного інструменту, який забезпечить можливість здійснення миттєвих розрахунків безпечно та без комісії. Звичайно, короткий пілотний проект не дозволить детально протестувати поведінку споживачів та інші економічні ефекти, але надасть нам необхідну експертизу у питанні випуску та обігу електронної гривні для прийняття подальших рішень, а можливо й для побудови нової більш досконалої екосистеми.

Одним з найбільших емітентів електронних грошей в світі є компанія PayPal. На вашу думку, які фактори заважають повноцінному виходу системи на український ринок? Чи може НБУ вжити заходів для усунення таких перешкод?

Національний банк зробив достатньо для того, щоб PayPal прийшов в Україну. З законодавчої точки зору жодних перепон для повноцінного виходу компанії на український ринок не існує. Українська сторона не один раз спілкувалася з представниками PayPal. Одні з таких переговорів у 2016 році проводила делегація, у складі якої був і тогочасний замголови НБУ Владислав Рашкован (нині заступник виконавчого директора МВФ від України – ред.). Тоді представники PayPal дали чітко зрозуміти, що Україна на той момент не входила до пріоритетних напрямів розвитку компанії. Тобто Національний банк лише «за» те, щоб в Україну приходив міжнародний бізнес, але ми не можемо змусити ту чи іншу компанію працювати на українському ринку.

З іншого боку, важливими є не лише дії регулятора, а й ініціатива гравців ринку. Наприклад, саме через ініціативи українських банків до України прийшов сервіс Android Pay (зараз Google Pay) у листопаді 2017 року.

Ну і, звичайно, третя умова для залучення міжнародного бізнесу на вітчизняний ринок – це технологічна зрілість учасників фінансового сектору, зокрема банків, та фінансова зрілість споживачів. Тут українці та український фінсектор вже досягли достатньо високого рівня.

Деякі державні органи в Україні вже використовують рішення на базі технології блокчейн. Ви вже згадували, що на базі цієї технології НБУ планував випускати електронні гроші. Чи планує регулятор використовувати блокчейн в інших проектах?

З точки зору застосування у фінансовому секторі, технологія блокчейн ще потребує детального вивчення. Наразі міжнародна компанія Deloitte спільно з банківською спільнотою та при залученні співробітників НБУ займається вивченням цього питання і організує брейнштормінгові сесії. Під час одного з таких обговорень ми визначили кілька можливих напрямів для використання технології блокчейн у фінансовій індустрії: платежі та розрахунки між учасниками фінансового сектору, створення єдиної децентралізованої бази клієнтських даних для проведення процедур ідентифікації та верифікації, побудова системи документообігу між клієнтами та банками, торговельні операції (наприклад, випуск та підтвердження акредитивів з закладанням алгоритмів «смарт-контрактів» для подальшого їх виконання), тощо. Кожен з напрямів потребує окремого детального вивчення та аналізу.

Крім того, що застосування технології блокчейн саме у фінансовій галузі не є достатньо дослідженим, ми поки що не бачимо достатнього попиту на цю технологію з боку гравців ринку, адже у фінансовій індустрії поки що переважають традиційні централізовані канали структурування, обробки та зберігання інформації та надання послуг.

Німеччина нещодавно визнала криптовалюту легальним засобом платежу. У 2014 році НБУ визначив Bitcoin як «грошовий сурогат» та зазначив, що криптовалюта не може використовуватися як платіжний засіб. Якою є нині позиція НБУ щодо використання криптовалют як платіжних засобів та регулювання криптовалютного ринку в цілому?

Щодо Німеччини, то це була невірна інтерпретація змісту листа від Мінфіну ФРН. Вони мали на увазі відсутність необхідності сплати ПДВ при здійсненні операцій з криптовалютами, що деякі експерти сприйняли як прирівнювання статусу криптовалют до євро, як до засобу платежу. Сам держорган фактично не визнавав офіційно криптовалюти як засіб платежу.

У світі досі немає єдиної міжнародної позиції щодо статусу криптовалют та регулювання криптовалютного ринку. Тому і локальним регуляторам не просто визначитися із правовим статусом. Водночас НБУ разом з іншими регуляторами в грудні 2017 року випустили спільну заяву, де пояснили, чому біткоїн та інші криптовалюти не можуть називатися платіжним засобом – тому, що це не є валюта, випущена єдиним центральним емітентом конкретної держави. Чому криптовалюти не підпадають під валютне законодавство? Тому, що не випущені жодним Центробанком. Чому не потрапляють під готівкове регулювання? Тому, що не мають фізичної форми. Чому не можуть використовуватися як електронні гроші? Тому, що не прив’язані до рахунків банків чи інших організацій, які мають фінансову ліцензію.

З іншого боку спеціальна робоча група, до якої входять і фахівці НБУ, за дорученням РНБО зараз працює над врегулюванням статусу криптовалюти та питанням функціонування ринку криптовалют в цілому. Гальмує цей процес, зокрема, відсутність єдиного підходу в європейському законодавстві, адже Україна має на меті гармонізацію українських законів з європейськими.

Крім цього, на мою думку, ще однією з перешкод є недосконала регуляція захисту прав споживачів. Якщо в Великобританії, наприклад, за захист прав споживачів у фінансовій сфері відповідає Financial Conduct Authority, то в Україні аналогічного органу не існує. Для чого потрібен такий орган в контексті криптовалютного ринку? Якщо в майбутньому після законодавчого врегулювання питання статусу криптовалют якась компанія матиме змогу легально продавати криптовалюти або пропонувати фінансовий продукт, пов’язаний з ними, то такий бізнес зобов’язаний буде надавати споживачам інформацію, аби вони могли оцінити ризики такого продукту. Тобто потрібно, щоб існував нагляд за виконанням таких поведінкових зобов’язань з боку учасників ринку криптовалют та фінансового ринку.

Коли буде прийнято законопроект 2456-д щодо захисту прав споживачів, то у НБУ з’явиться функція регулятора з захисту прав споживачів фінансових послуг, і регулятор зможе вже встановлювати відповідні правила учасникам ринку щодо розкриття інформації споживачам в частині надання послуг із посередництва, зокрема, продажу різних фінансових продуктів.

Як ви оцінюєте нинішній стан фінтех-ринку в Україні? Які кроки повинна зробити держава, зокрема Нацбанк, аби в країні з’явилися умови для розвитку фінтех-індустрії?

Усвідомлення того, що на українському ринку існує таке явище як фінтех, прийшло ще у 2016 році. Вже у 2017-му Національний банк почав вживати заходів, спрямованих на розвиток фінтех-індустрії, зокрема, було розроблено Концепцію із розвитку фінтех-сектору в Україні.

Після великої кількості обговорень, опитувань та досліджень фінтех-ринку в Україні ми побачили наступну картину. По-перше, в Україні наразі немає єдиного регулятора, який відповідав би за ринок фінтеху. По-друге, відсутня консолідована статистика щодо інвестицій та кількості фінтех-компаній. І третій висновок, фінтех-екосистема в Україні поступово, хоч і повільно, розвивається: з’являються нові стартапи, проводяться хакатони, відкриваються хаби. Також в рамках дослідження були виділені потенційні пріоритетні напрямки для розвитку фінтеху в Україні, а саме – платежі, банки без відділень (або «нео-банки»), P2P/P2B-кредитування та інші.

Як, на вашу думку, повинні взаємодіяти банки та фінтех-компанії?

Фінтех-проекти аж ніяк не є загрозою для банків. Навпаки, переконаний, що банки та фінтех-компанії можуть побудувати партнерські стосунки, особливо сьогодні, коли проникнення фінансових сервісів серед населення потребує подальшого розширення. Більше того, фінтех сприятиме розвитку бізнесу нинішніх гравців фінансового ринку. Уявімо, що є онлайн-платформа, на якій представлені депозитні та кредитні продукти різних банків. Власне платформа, без сумніву, є фінтех-проектом, проте коли споживач вибирає депозитний або кредитний продукт, він користується не лише послугами фінтех-компанії, але і стає клієнтом банку. Такі проекти можуть пожвавити конкуренцію на ринку і стимулювати підвищення якості фінансових сервісів для споживачів.

Тут ми знову повертаємося до питання захисту прав споживачів, зокрема захисту прав покупців продуктів та сервісів через фінтех-канали, а також захисту персональних даних населення, доступ до яких матимуть фінтех-компанії та інші учасники фінансового ринку.

Які конкретні заходи проводить Національний банк в рамках підтримки та розвитку фінтех-ринку в Україні?

Ми маємо низку напрацювань у цьому напрямку. Наприклад, в рамках проекту Open Data НБУ відкрив на офіційному сайті 26 наборів даних, а це більш ніж 130 000 показників, які є доступними через API або ж спеціальні канали автоматичного обміну даними. Тобто зараз компанії можуть отримувати дані, в тому числі і статистику щодо макроекономіки, валютного ринку, інфляції та інших показників у машиночитаному форматі. Така інформація може використовуватися компаніями зокрема і для прийняття рішень. Уявімо, що бот, створений програмістом компанії, відстежує всю статистику, і у разі, якщо той чи інший показник сягає певної відмітки, комп’ютер звертає увагу компанії на зміну показників або одразу надсилає компанії рекомендації. Тобто це ще один з важливих напрямів розвитку фінтех-індустрії – розробка онлайн алгоритмів для надання рекомендацій та прийняття рішень (robo-advice).

Паралельно Національний банк працює над впровадженням євродирективи PSD2, яка регулюватиме діяльність наявних та нових учасників платіжної інфраструктури. Наприклад, зараз треті особи, тобто фінтех-компанії, не можуть надати своїм клієнтам доступу до їх рахунків у банку. Але якщо директива буде впроваджена, то фінтех-стартапи за згодою клієнта зможуть отримувати не тільки доступ до акаунту клієнта у фінустанові, а ще й ініціювати платежі. Що це дасть? У країнах ЄС вже є реалізовані рішення, коли клієнти через фінтех-компанію можуть ініціювати прямі платежі на користь магазину через мобільний додаток – це зручно і безпечно для покупця та економічно вигідно для торговця.

Наприклад, зараз в Україні, коли покупець оплачує товар платіжною карткою, то крізь ланцюжок посередників торговець отримує, умовно, лише 98% від суми, яка була списана з рахунку покупця. Тобто комісія продавця за приймання безготівкового платежу в такому разі становить 2%. А от якби платіжна євродиректива була впроваджена, і якась фінтех-компанія розробила для магазина продавця мобільний додаток, який може прив’язуватись до банківського рахунку покупця, то покупець, відсканувавши, наприклад, QR-код магазина, міг би на касі оплатити вартість всієї покупки натиснувши кнопку «ок» на смартфоні, і таким чином перерахувати продавцеві повну суму вартості товару з власного рахунку без комісії для продавця і для себе.

У такому випадку продавець не має платити платіжним посередникам, а заплатить лише якусь десяту частину відсотка або ж певну фіксовану суму фінтех-компанії за те, що клієнт користується додатком. І це лише один із багатьох прикладів, як запровадження платіжної євродирективи може позитивно вплинути на розвиток фінтех індустрії та збільшення безготівкових розрахунків в економіці.

Національний банк також реалізує наступні технологічні проекти, впровадження яких дозволить фінтеху отримати новий імпульс або базу для розвитку: впровадження єдиних платіжних стандартів ISO 20022 та IBAN, розвиток СЕП і перехід його формату роботи 24/7, віддалена ідентифікація фізосіб, розвиток BankID, рекомендації та стандартизація відкриття API банками. Після повної реалізації цих проектів це дозволить українським споживачам цілодобово та з високим рівнем захисту мати доступ до фінансових послуг без фізичної присутності у фінансових установах.

Нові фінтех-проекти не завжди потрапляють у правове поле. Що можна зробити, аби виправити цю ситуацію?

Ми працюємо над розробкою концепції із створення Sandbox («пісочниця») – регуляторний механізм, який сприятиме якомога швидшому впровадженню фінтех-рішень.

Що це означає і як це працює у міжнародній практиці? Коли на ринку з’являється фінтех-компанія (або «стартап»), діяльність якої не вписується в поточне регулювання, регулятор за допомогою інструменту Sandbox надає конкретному проекту тимчасову підтримку та обмежену ліцензію на певний тестовий період часу. Такий інструмент дозволяє оцінити можливості компанії та досвід споживачів, зокрема і на предмет ризикованості такої діяльності. Якщо результати будуть позитивними, то регулятор адаптуватиме законодавство, аби не лише цей стартап, але і інші гравці ринку зі схожими рішеннями могли законно працювати на ринку надаючи якісні сервіси споживачам.

Тобто Sandbox з одного боку сприяє розвитку інновацій, з іншого – гарантує захист споживачів. На жаль, поки що в Україні не можна реалізувати таке рішення у чинному законодавчому полі, адже є ризик, що це сприйматиметься як створення умов для однієї компанії. Водночас механізм «пісочниці» уже працює у різних країнах світу – у Великобританії, Сингапурі, Канаді, Австралії, Малайзії, елементи такого рішення також реалізовані в Німеччині.

Які ви можете назвати цікаві фінтех-проекти в Україні?

Національний банк періодично виступає партнером в організації фінтех-змаганнь. Серед них, зокрема і Fintech Master, і Fintech Challenge, Open Banking Lab. На цих змаганнях я побачив не один цікавий та перспективний проект. Особливо запам’яталось рішення, яке стало переможцем на Open Banking Lab. Цей сервіс називається YouScore і він за допомогою акумуляції інформації з різних джерел відкритих даних здійснює оцінку фінансової стійкості юридичних осіб, які можуть бути клієнтами банку. Відповідно банківська установа за допомогою такого рішення отримує можливість оцінювати ризики співпраці з тією чи іншою компанією.

Також запам’ятався проект Future Agri Finance, який на базі відкритих даних про стан полів з супутників у різні періоди часу здійснює прогнозування врожайності. Банк за допомогою такого рішення зможе здійснювати кращу оцінку врожаю того чи іншого агропідприємства і приймати більш якісні рішення щодо кредитування. І третій цікавий проект – це рішення у сфері безпеки інтернет банкінгу та електронної комерції CiberDataVizor, що допомагає визначити, наприклад, чи дійсно запит на ту чи іншу інформацію або операцію надходить від справжнього клієнта, а не, скажімо, бота.

Крім цього, на мою думку, перспективним напрямом розвитку фінтех є створення чат-ботів, які автоматично обробляють запити споживачів, навіть спілкуються з ними у налаштованих алгоритмах, а також можуть відправляти такі запити у банки чи інші фінансові організації. Боти можуть надавати клієнтам фінустанов найрізноманітнішу інформацію – про особливості функціонування продуктів, депозитні чи кредитні ставки і так далі, і навіть виконувати прості платежі. Таким чином, при відповідному налаштуванні чат-боти можуть відповісти на 90% і більше питань, які сьогодні вирішуються в кол-центрах людьми.

Не можу не відмітити, що на сьогодні за допомогою проекту USAID «Трансформація фінансового сектора» була розроблена перша карта фінтех-ринку в Україні, куди увійшли понад 50 компаній, і кількість таких компаній буде зростати.

Які найголовніші завдання Національного банку на найближчі роки?

У березні поточного року вийшла стратегія Національного банку, де зафіксовано 7 стратегічних цілей регулятора. Шість із семи завдань НБУ є зовнішніми цілями та спрямовані на забезпечення цінової стабільності, фінансової стабільності та ефективної взаємодії всіх учасників фінансової екосистеми. Так, одним із важливих завдань Центробанку є відновлення кредитування, зокрема підсилення прав кредиторів, а з іншого боку створення комплексної системи захисту прав споживачів. Пришвидшити відновлення кредитування могло б вирішення проблеми кредитів, які не працюють, а лежать баластом на балансах фінустанов, особливо державних банків. Вирішенню цього питання сприяло б законодавче поле, у якому можливе створення професійних учасників ринку, які б займалися проблемною заборгованістю, а також створення вторинного ринку боргів.

Сьома ключове завдання Національного банку – це продовження внутрішньої трансформації регулятора для того, щоб більш ефективно досягати завдань поставлених у перших шести цілях та задовільняти потреби стейкхолдерів, партнерів та клієнтів НБУ, надаючи максимальну цінність з кожним нашим продуктом – чи то  інфраструктурні рішення або ефективні регуляції.